Текст песни Ани Лорак — Посмiшка
Ти наче ювелірна річ,
Ти — лялька с сотнею облич,
Кожна досконалої краси. Твоя спина завжди пряма,
І ти — довершеність сама,
Справжня жінка на усі часи. Але душа твоя — тонкий кришталь,
І на своє ім’я
Ти одягла маску ти одягла.
Сяй! На ці камери. Знай! Це закони гри. Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран. Сяй! Наче самоцвіт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.
Гастролі, публіка, фурор,
Лункий готельний коридор.
Від утоми тіло аж гуде,
А завтра знову наче в бій.
І хто повірить у твій біль?
І немає спокою ніде.
Погляньте яка вона мила,
І як посміхається!
Вона народжена бути зіркою!
Зіркою!
Але душа твоя — тонкий кришталь…
Ти — лялька с сотнею облич,
Кожна досконалої краси. Твоя спина завжди пряма,
І ти — довершеність сама,
Справжня жінка на усі часи. Але душа твоя — тонкий кришталь,
І на своє ім’я
Ти одягла маску ти одягла.
Сяй! На ці камери. Знай! Це закони гри. Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран. Сяй! Наче самоцвіт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.
Гастролі, публіка, фурор,
Лункий готельний коридор.
Від утоми тіло аж гуде,
А завтра знову наче в бій.
І хто повірить у твій біль?
І немає спокою ніде.
Погляньте яка вона мила,
І як посміхається!
Вона народжена бути зіркою!
Зіркою!
Але душа твоя — тонкий кришталь…